З другої половини XVIII століття Бердичів стає релігійним, науковим, культурним центром католицького Правобережжя. При монастирі з 1758 р. починає діяти кармелітська латино-польська друкарня. Спочатку вона називалася «Друкарня фортеці Пресвятої Діви Марії», а пізніше — «Друкарня Отців кармелітів босих». Дозвіл на заснування друкарні був отриманий від короля Річі Посполитої Августа III. Невдовзі з Австрії було привезено перший друкарський верстат, придбаний за кошти братства, що існувало при костелі, а в Скраглівці облаштовано папірню. Налагодження виробництва, фахове навчання працівників та набір перших книг зайняли понад рік. Різноманітна друкована продукція видавалася латинською, польською, єврейською, німецькою, французькою та російською мовами. З друкарнею тісно співпрацювали фахівці, видавці, вчителі, вчені, письменники, художники. Одним із організаторів та покровителів бердичівської друкарні був Юзеф Анджей Залуський (Józef Andrzej Załuski(1702—1774)) — видатна особа Речі Посполитої. У той час історик, віршотворець, драматург, перекладач, бібліофіл, проповідник і суспільний діяч. Починаючи з 1766 р. з Бердичевом пов'язане життя та творчість релігійного історика, викладача теології та філософії Гжегоша Тжешневського (Grzegorz Trześniewski). З кінця 1760 року у монастирі служили релігійний письменник Габріел Анджей Каспрович (1717—1785), та відомий вчений-бернардин Бенедикта Котфіцький.