ВІДДІЛ ІСТОРІЇ
ВІДДІЛ ПРИРОДИ
ХУДОЖНІЙ ВІДДІЛ
ДО ДНЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ, ВШАНУВАННЯ ЇХНЬОЇ ГІДНОСТІ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЦЬОГО ЗЛОЧИНУ
9 грудня 2020
9 грудня – День пам’яті жертв злочинів геноциду, вшанування їхньої людської гідності і попередження цих злочинів.
Термін «геноцид» уперше запровадив як правове поняття науковець Рафаель Лемкін у 1944 р. у зв’язку із голокостом: «… геноцид не обов'язково означає негайне знищення нації, крім випадків, коли здійснюються масові вбивства всіх членів нації. Він, скоріше, означає скоординований план різних дій, спрямованих на знищення суттєвих основ життя національних груп з метою їхнього знищення. Метою такого плану буде розпад політичних і соціальних інститутів, культури, мови, національних почуттів, релігії та економічного існування національних груп, а також знищення особистої безпеки, свободи, здоров'я, гідності та навіть життя осіб, що належать до таких груп».
У 1946 перша сесія Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй прийняла резолюцію, яка підтвердила, що геноцид є злочином за міжнародним правом. У 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про запобігання і покарання за злочини геноциду, яка набула чинності 12 січня 1951р. Є багато прикладів масових злочинів минулого, які кваліфікують як геноцид: голокост (1939—1945 рр.); геноцид українців у СРСР - Голодомор (1932—1933 рр.); режим червоних кхмерів у Камбоджі (1975–1979 рр.); геноцид тутсі та хуту в Руанді (1994 р.); геноцид у Сребрениці сербськими силами боснійського мирного населення (1995)…
Р. Лемкін у промові «Радянський геноцид в Україні» у Мангеттен- Центрі в Нью-Йорку на двадцяту річницю вшанування жертв Голодомору в Україні вперше визначив злочини сталінського комуністичного режиму проти українців як геноцид і довів, що Голодомор разом з такими антиукраїнськими акціями радянської влади, як русифікація, ліквідація українських церков, винищення української інтелігенції, масові депортації, розкуркулення, «фрагментація українського народу шляхом поселення в Україні чужинців і водночас розпорошення українців по цілій Східній Європі», масові вбивства українців, заслання у Сибір тощо є радянським геноцидом українців. Влада СРСР продовжила політику Російської імперії, спрямовану на знищення національної самоідентифікації українців та білорусів. Тому не дивно, що під час гібридної війни та збройної агресії проти України російська влада 20 листопада 2015 р. внесла статтю Лемкіна «Радянський геноцид в Україні» до Федерального списку екстремістських матеріалів. У СРСР та сучасній Росії антиукраїнська політика у різних суспільно-політичних умовах проявляється по-різному: раніше — у цілеспрямованій організації Голодомору, тепер - у його запереченні та невизнанні.
Наталія Марчук
наукова співробітниця сектору збереження культурної спадщини
