
ВІДДІЛ ІСТОРІЇ

ВІДДІЛ ПРИРОДИ

ХУДОЖНІЙ ВІДДІЛ

9 липня 2020
Сьогодні виповнюється 33 роки з того моменту, коли відійшов у вічність наш видатний земляк, письменник, журналіст і публіцист, редактор, організатор Мистецького Українського Руху в Німеччині, член Організації Українських Письменників «Слово» в Канаді, номінант на здобуття Нобелівської премії - Улас Самчук.
Він є автором чималої кількості творів, серед яких : «Волинь», «ОСТ», «Марія», «Кулак», «Гори говорять», «Ост», «Чого не гоїть вогонь» та багато інших.
У 1982 році вийшов друком роман «Втеча від себе». Цей твір - заключна частина трилогії «Ост». А ще - вагома і ефектна крапка творчої діяльності письменника. І роман цей закінчується такими словами:
«Із-за краю землі виступає огненне коло, яке зумовлює черговість днів, як черговість ударів нашого серця. Так було завжди і віримо – так буде завжди.»
Улас Самчук («Втеча від себе», 1982 р.)
А 9 липня 1987 року, на 83-у році життя, письменника не стало…
Так склалася доля, що більшу частину свого життя український письменник прожив на чужині – в Канаді, де і був похований…
«Належимо до племені людського роду, що, можливо, зо всіх решти племен світу найтяжче переживає втрату землі предків».
Улас Самчук не дожив всього чотири роки до відновлення Незалежності України. Але до останнього подиху вірив:
«Ми вернемося в свою велику, вимучену, вистраждану землю предків. Не сьогодні, так завтра, не в цьому, так в іншому поколінні; вернемось не тільки як жива матерія, а і як живий дух, вернемось, і то передовсім в продовженні, як творчість».
Історію по хроніці вивчаєм,
Суцільні дати і події тих часів.
Та що стоїть за цифрами не знаєм,
А там – чиєсь життя, чийсь сум і біль…
Лише письменник нам історію напише,
Пером своїм картину оживить.
Він закарбує назавжди у книзі
Не те, що сталося, а як воно болить…
Пам’ятаймо історію, написану кров’ю!
Пам’ятаймо літописців української історії!
Віримо, що творчість видатного земляка посяде належне місце в шкільній програмі!
Семчишина Оксана
завідувачка сектору "Літературний музей Уласа Самчука"